Категорія справи № 810/3486/13-а: не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2014. Оприлюднено: 12.11.2014.
Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №   810/3486/13-а                                     Головуючий у 1-й інстанції:   Виноградова О.І.                                                                                                               Суддя-доповідач:  Губська О.А.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

06 листопада 2014 року                                                                                            м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                           Губської О.А.

суддів                                                                Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання                    Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача                                          Бондарчук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Домофон Інвест Строй” до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 № 0002152203/1259.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з’явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з’явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду – без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ “Домофон Інвест Строй” зареєстроване як юридична особа, основними видами діяльності товариства є: ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, установлення та монтаж машин і устаткування та монтаж машин і устаткування, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи.

Відповідачем у період з 15 по 21 травня 2013 року було проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Ріал – групп” за період з 1 квітня по 30 вересня 2011 року та ТОВ “Глобалспецсервіс” за період з 1 квітня по 30 вересня 2012 р., за результатами якої 24 травня 2013 року було складено акт перевірки № 2123/22-3/35615336/89.

Згідно з висновками даного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 198.3 ст. 198 абз. 1, 2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 13 248 грн. 00 коп., в т.ч. по взаємовідносинам: ТОВ “Ріал – групп” за період з 1 квітня по 30 вересня 2011 р. у сумі 7188 грн. 00 коп., а саме за: червень 2011 р. – 1547 грн. 00 коп., липень 2011 р. – 3300 грн. 00 коп., серпень 2011 р. – 1741 грн. 00 коп., вересень 2011 р. – 600 грн. 00 коп.; ТОВ “Глобалспецсервіс” за період з 1 квітня по 30 вересня 2012 р. на загальну суму 6060 грн. 00 коп., а саме: квітень 2012 р. – 1817 грн. 00 коп., травень 2012 р. – 793 грн. 00 коп., червень 2012 р. – 1267 грн. 00 коп., липень 2012 р. – 2183 грн. 00 коп.

В обґрунтування таких висновків відповідач зазначає про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, посилаючись при цьому виключно на акти Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок цих контрагентів.

На підставі акту від 24.05.2013 №2123/22-3/35615336/89 відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 05.06.2013 № 0002152203/1259, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість 16 174 грн. 00 коп., з якої за основним платежем – 13     248 грн. 00 коп., за штрафними санкціями – 2926 грн. 00 коп.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, при цьому виходив з наступного.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України,  існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку – покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також варто наголосити, що обов’язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб’єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об’єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З матеріалів справи вбачається, що у період, щодо якого здійснювалася перевірка, позивачем задекларовано фінансово-господарські відносини із ТОВ “Ріал – групп” та ТОВ “Глобалспецсервіс”.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Ріал-Групп» (виконавець) укладено договір від 02.06.2011 № 7, згідно з умовами якого виконавець, за дорученням замовника, зобов’язується надати послуги, перелік яких встановлюється у Додатку до договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити відповідні послуги.

Згідно з укладеними сторонами договору додатками №1 – №8, виконавець зобов’язувався надати послуги з друку та розповсюдження квитанцій, здійснити поставку мікропроцесорів, ремонтні роботи.

На підтвердження здійснення операцій за цим договором відповідно до укладених додатків, позивачем надано, а судом першої інстанції досліджено, зокрема: видаткові та податкові накладні, акти здачі – прийняття виконаних робіт по ремонту та заміні обладнання загального користування у домофонній системі, акти здачі – прийняття робіт (надання послуг).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ “Ріал – групп”, завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ “Ріал – групп” було виконано для позивача роботи, визначені договором № 7.

На підтвердження факту розрахунків за виконані ТОВ “Ріал – групп” роботи, позивачем надано копіями банківських виписок.

Також, позивачем було укладено договір від 17.04.2012 № 17/0413, аналогічний за змістом договору із ТОВ «Ріал-Групп» (виконавець) від 02.06.2011 № 7.

Згідно з укладеними сторонами договору додатками №1 – №8, виконавець зобов’язувався виконати роботи із реставрації, покраски дверей.

На підтвердження здійснення операцій за цим договором відповідно до укладених додатків, позивачем надано, а судом першої інстанції досліджено, зокрема: видаткові та податкові накладні, акти здачі – прийняття виконаних робіт (реставрація і покраска дверей).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ “Глобалспецсервіс”, завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ “Глобалспецсервіс” було виконано для позивача роботи, визначені договором № 17/0413.

На підтвердження факту розрахунків за виконані ТОВ “Глобалспецсервіс” роботи, позивачем надано копіями банківських виписок від 19, 28 квітня, 25 травня, 27 червня, 19 липня 2012 р.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, дослідженню в такому випадку підлягає реальність здійснення господарських операцій за укладеними позивачем із контрагентами договорами.

В акті перевірки відповідачем не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ “Ріал – групп” та ТОВ “Глобалспецсервіс” за перевіряємий період, обов’язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договорів № 7, а також № 17/0413 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ “Ріал – групп” та ТОВ “Глобалспецсервіс” зокрема, відповідні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців,  які наявні у матеріалах справи.

На думку судової колегії, зміст господарських зобов’язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об’єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв’язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв’язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ “Ріал – групп” та ТОВ “Глобалспецсервіс” посилається виключно на акти Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок цих контрагентів, зокрема: від25 квітня 2012 р. № 1001/22-9/37451042 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Ріал – групп” щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 23 грудня 2010 р. по 31 березня 2012 р.”; від 17 вересня 2012 р. № 3764/22-9/37316341 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Глобалспецсервіс” щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період березень, квітень, травень, липень 2012 р. (т. 2 а.с. 82-95);  від 12 вересня 2012 р. № 3695/22-9/37316341 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Глобалспецсервіс” щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період червень 2012 р., в яких зазначено про нікчемність укладених цими контрагентами правочинів.

Будь-яких інших аргументів в обґрунтування власної позиції апелянтом не наведено.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об’єктивної зміни складу активів платника податків – покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також вимог ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на відповідну податкову вигоду. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов’язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення такими контрагентами правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в наведених актах  імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства в даному випадку не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “Ріал – групп” та ТОВ “Глобалспецсервіс”, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як висновок, враховуючи викладене вище, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, визнав протиправними і скасував спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України – суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160195196198200205206254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Домофон Інвест Строй” до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                               О.А. Губська

Суддя                                                                                                    А.Б. Парінов

Суддя                                                                                                    О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 10.11.2014

Головуючий суддя                                                                 Губська О.А.            

Судді:                                                                                           Парінов А.Б.

                                                                                                                    Беспалов О.О.