Верховний суд закрив касаційне провадження за скаргою Приватбанку. Інтереси клієнта представляв адвокат Юридичної компанії «НООСФЕРА».

Суд по Приватбанку повністю супроводжував адвокат Юридичної компанії «НООСФЕРА». У цій справі судом першої інстанції було задоволено позовну заяву 

визнання кредитного договору недійним, суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін.

ПриватБанк подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення попередніх судів та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для відкриття касаційного провадження було посилання Приватбанку на те, що начебто суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, неповно з`ясували обставини справи та не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.

Також Приватбанк навів висновки Верховного Суду України в постановах № 3-59гс14, № 3-38гс14, № 3-68гс14, які начебто не були враховані у справі суд по Приватбанку.

Верховний суд взяв до уваги доводи адвоката Юридичної компанії «НООСФЕРА», зокрема Верховний суд встановив, що судами попередніх інстанцій було повно та всебічно розглянуто справу, на ведена Приватбанком судова практика є нерелевантною у даній справі суд по Приватбанку.

Верховний суд вказав, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Наведений висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц. Тому, вирішуючи спір, суд по Приватбанку пояснив, що доводи банку не відповідали наведеним умовам.
У даній справі суд по Приватбанку було встановлено, що банк був обізнаний з обмеженнями повноважень директора Товариства та вчинив спірний правочин внаслідок власних недобросовісних та нерозумних дій.

Недобросовісність та нерозумність поведінки Приватбанку підтверджується тим, що останній проігнорував обмеження повноважень директора Товариства, визначені його статутом, і заборону на видаткові операції, а також наявність податкового боргу на час укладення спірного договору. Приватбанком не було надано доказів схвалення Товариством спірного кредитного договору.

Суди першої та апеляційної інстанції у ці справі суд по Приватбанку зазначили, що схвалення правочину посадовою особою, якою ж і було вчинено відповідний правочин з перевищенням своїх повноважень, не відповідає принципу справедливості та добросовісності, а подібне трактування положень ст. 241 Цивільного кодексу України нівелює будь-яку можливість в подальшому на належний правовий захист згідно ч. 1, 2 ст. 203 та ст. 215 цього Кодексу, оскільки недобросовісному суб`єкту буде достатньо після укладення будь-якого правочину вчинити будь-яку дію на його схвалення для унеможливлення юридичною особою домогтися відновлення свого порушеного права шляхом визнання недійсним такого правочину.

Необхідно відзначити, що Приватбанк у суді першої інстанції вказував нібито він не мав статуту Товариства, але факт наявності статуту Товариства у Відповідача було встановлено, оскільки це було вказано в преамбулі кредитного договору.

Позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Практика Верховного суду (узагальнено в п.4.11 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі 908/4550/15) виходить з того, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Суди вказали, що кваліфікуючою обставиною у цій справі було те, що схвалення правочину посадовою особою, якою ж і було вчинено відповідний правочин з перевищенням своїх повноважень, не відповідає принципу справедливості та добросовісності, а подібне трактування положень ст. 241 Цивільного кодексу України нівелює будь-яку можливість в подальшому на належний правовий захист згідно ч. 1, 2 ст. 203 та ст. 215 цього Кодексу, оскільки недобросовісному суб`єкту буде достатньо після укладення будь-якого правочину вчинити будь-яку дію на його схвалення для унеможливлення юридичною особою домогтися відновлення свого порушеного права шляхом визнання недійсним такого правочину.

Натисніть, щоб подивитися повний текст рішення Верховного суду в справі суд по Приватбанку в реєстрі судових рішень.

Потрібна консультація? Телефонуйте!

(097) 277-21-76

(044) 360-06-06

Ми безкоштовно проведемо аналіз справи, визначимо правову позицію та надамо юридичний висновок щодо можливості вирішити Ваше питання.