Клієнтом було укладено угоду з прокурором для отримання умовного строку замість реального покарання.

По суті справи клієнт, за допомогою металошукача, знайшов патрони і став їх зберігати в гаражі. Такі дії кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі 

зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).

Вказані вище боєприпаси було виявлено та вилучено працівниками поліції в ході проведення обшуку в гаражному приміщенні клієнта.

Крім того, клієнт придбав заборонені речовини і також зберігав їх в орендованому ним гаражному приміщенні. При цьому дії клієнта були кваліфіковані за ч. 3 чт. 309 (в особливо великих розмірах) – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Таким чином, клієнт був звинувачений в придбанні та зберігання бойових припасів, перевезення та зберігання прекурсорів, незаконне виготовлення та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, в особливо великих розмірах.

З метою захисту клієнта від призначення йому тяжкого покарання позбавлення волі, захисник клієнта, знайшов підстави для укладення угоди зі слідством. Таким чином між клієнтом та прокурором, в присутності захисника – адвоката, було укладено угоду про визнання винуватості клієнта

Відповідно до укладеної угоди сторони визначили істотні для кримінального провадження обставини та констатували факт беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 311, ч. ч. 2, 3 ст. 309 КК України.

В результаті сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди клієнту сторони погоджуються на звільнення клієнта від відбування призначеного покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку три роки, із покладенням певних обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Судом було встановлено, що обвинувачений клієнт повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє положення п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, вид покарання, який буде застосований в разі затвердження угоди.

Крім того, як обвинувачений, так і прокурор суду повідомили, що укладання угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Гарантією захисту прав клієнта виступав адвокат.

Таким чином, суд затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим клієнтом і на підставі ст. 75 КК України звільнив клієнта від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку три роки.

Натисніть, щоб подивитися повний текст рішення в Єдиному реєстрі судових рішень.