044 360 06 06; 097 277 21 76 info@noosfera.ua

 

Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені ст. 12 Закону України «Про імміграцію» (далі – Закон).

Найчастіше органи Державної міграційної служби (раніше УГІРФО ГУ МВС України) застосовують п.1 ч. 1 ст. 12 Закону:

«з’ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.»

Аналіз вказаної статті Закону щодо підстав скасування дозволу на імміграцію передбачає встановлення насамперед винних дій іммігранта.

На практиці міграційна служба скасовує дозволи на імміграцію у зв’язку із скасуванням дозволу на імміграцію дружини чи чоловіка іммігранта, який отримав дозвіл на підставі родинних зав’язків. В такому випадку міграційна служба не зазначає про встановлення будь-яких протиправних (винних) дій іммігранта при зверненні до уповноваженого органу для отримання дозволу на імміграцію, а також про встановлення таких дій після отримання ним дозволу на імміграцію.

Поширеною є практика міграційної служби зазначати у висновку про скасування дозволу на імміграцію одночасно трьох умов: надання неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Тобто міграційна служба не визначає конкретну умову за наявності якої дозвіл на імміграцію має бути скасованим, чим порушує принцип правової визначеності, що є головним аспектом верховенства права.

Аналізуючи п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону стає зрозуміло, що у разі застосування під час виконання своїх обов’язків не лише норм законодавства, але й формальної логіки – неможливо визнати підставами для скасування дозволу всі три умови одночасно, оскільки побудова даної норми виключає таку можливість.

Якщо іноземцю скасовано дозвіл на імміграцію він має право оскаржити рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду. В такому разі оскаржуване рішення зупиняє дію до остаточного рішення суду, що набрало законної сили.

Це означає, що іноземець може легально перебувати в Україні на час судовому розгляду і не може бути видворений за межі України.

Для оскарження рішення про скасування дозволу на імміграцію необхідно проаналізувати оскаржуване рішення в частині мотивів скасування дозволу на імміграцію.

Якщо міграційна служба у висновку про скасування дозволу на імміграцію зазначає про подання емігрантом підроблених документів необхідно керуватися статтею 9 Закону.

В зазначеному прикладі перелік документів, що були подані позивачем для отримання дозволу на імміграцію, визначені частиною п’ятої статті 9 Закону України «Про імміграцію» та пунктом 6 частини шостої статті 9 вказаного Закону, а саме: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім’ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Крім зазначених документів подаються, для осіб зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, – копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

Отже посилання міграційної служби про подання підроблених документів не можуть братися до уваги, якщо іммігрант не подавав таких документів. Навіть якщо документ, що втратив чинність, був поданий чоловіком/дружиною іммігранта, це не може бути підставою для скасування дозволу на імміграцію, оскільки положення ст. 12 Закону України «Про імміграцію» застосовуються до особи та документів, що подавалися цією особою.

Відповідна позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 4 липня 2017 року у справі №815/7022/16.

English Русский Українська