Категорія справи № 911/2038/19: Господарські справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 26.02.2020. Зареєстровано: 27.02.2020. Оприлюднено: 28.02.2020.
Номер судового провадження: //911/2038/19

Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“06” лютого 2020 р.  м. Київ                            Справа № 911/2038/19  

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018 р., у тому числі – 63747,67 грн. боргу за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10762,17 грн. пені, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9)

до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 р.,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

про визнання недійсним договору поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 р.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

від АТКБ “Приватбанк”: Олейнік Н.О. (довіреність № 6101-К-О від 07.10.2019 р.);

від ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”: Бондарчук В.О. (свідоцтво адвоката № 5150 від 29.08.2012 р.; договір про надання правової допомоги № 129 від 11.06.2019 р.).

від ОСОБА_1 : не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” (далі – АТ КБ “Приватбанк”, позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” (далі – ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, відповідач 1 за первісним позовом) та до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач 2 за первісним позовом) про солідарне стягнення 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018 р., у тому числі – 63747,67 грн. боргу за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10762,17 грн. пені, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що між останнім та відповідачем 1 було укладено кредитний договір б/н від 25.04.2018 р., згідно умов якого відповідачеві 1 було надано кредит у розмірі 120000,00 грн., що підтверджується випискою банку. Відповідно, у відповідача 1 виник обов`язок щодо повернення суми кредиту. Окрім того, 02.05.2018 р. між АТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № P1525250621572358587, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідачем 1, що випливають з умов кредитного договору б/н від 25.04.2018 р. Проте, оскільки всупереч вимогам зазначеного вище договору ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” не було виконано свого обов`язку з повернення кредитних коштів, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018 р., у тому числі – 63747,67 грн. боргу за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10762,17 грн. пені, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи № 911/2038/19 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.09.2019 р., під час перебування судді Бабкіної В .М. у відпустці, до господарського суду Київської області від ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” надійшов відзив б/н від 25.09.2019 р. (вх. № 18488/19 від 27.09.2019 р.) на первісний позов, за змістом якого останнє зазначає, що, на переконання товариства, кредитний договір б/н від 25.04.2018 р. був підписаний директором ОСОБА_1. без отримання згоди Загальних зборів учасників товариства, як це передбачено статутом ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, а відтак, вказаний договір є недійсним, що є підставою для відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, поданого ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”.

Також 27.09.2019 р., під час перебування судді Бабкіної В.М. у відпустці, до господарського суду Київської області (в строк, передбачений ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України) від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” надійшла зустрічна позовна заява б/н від 25.09.2019 р. (вх. № 18493/19 від 27.09.2019 р.) до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” посилається на те, що директор підприємства ОСОБА_1 , який підписав кредитний договір б/н від 25.04.2018 р., не мав повноважень на укладення вказаного договору, а саме – не отримав передбаченої статутом згоди Загальних зборів учасників товариства на отримання кредитних коштів, а відтак, на переконання ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, кредитний договір б/н від 25.04.2018 р. є недійсним.

Також 27.09.2019 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” надійшло клопотання б/н від 25.09.2019 р. про витребування доказів, відповідно до якого відповідач 1 за первісним позовом просив суд витребувати у АТ КБ “Приватбанк” кредитний договір, укладений між ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” та АТ КБ “Приватбанк”, за порушення умов якого позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом. В обґрунтування даного клопотання ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” зазначало, що товариство не має примірника кредитного договору, у зв`язку з чим не має можливості встановити, хто його підписав від імені ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” та зміст зобов`язань за цим договором.

Зазначене клопотання ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” б/н від 25.09.2019 р. про витребування кредитного договору у АТ КБ “Приватбанк” було залишено судом без задоволення, з огляду на відсутність кредитного договору у формі єдиного документу, оскільки 25.04.2018 р. ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” (клієнт) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої клієнт приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою, за твердженням банку, і складають кредитний договір б/н від 25.04.2018 р. між банком та клієнтом.

Окрім того, 02.10.2019 р., під час перебування судді Бабкіної В.М . у відпустці, до господарського суду Київської області (в строк, передбачений ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України) від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява б/н від 30.09.2019 р. (вх. № 18787/19 від 02.10.2019 р.) до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про визнання недійсним договору поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 р. В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказує, що визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 р., про яке просить у зустрічній позовній заяві ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, буде підставою для застосування наслідків недійсності правочину до договору поруки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2019 р. зазначені вище зустрічні позовні заяви ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” та ОСОБА_1 було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у даній справі та об`єднано вимоги за зустрічними позовами в одне провадження з первісним позовом, постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04.11.2019 р.

Підготовче засідання відкладалось.

29.10.2019 р. до господарського суду Київської області від представника АТ КБ “Приватбанк” надійшов відзив б/н від 29.10.2019 р. (вх. № 20582/19 від 29.10.2019 р.) на зустрічну позовну заяву ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, за змістом якого позивач за первісним позовом просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 р. з огляду на те, що директор ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” ОСОБА_1. перед укладенням спірного договору надав інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є достовірною, та відповідно до якої обмеження повноважень директора на представництво юридичної особи були відсутніми, а оскільки статут ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” ОСОБА_1 . банку не надавався, то останній не знав та не міг знати про будь-які обмеження повноважень директора товариства.

Окрім того, 29.10.2019 р. до господарського суду Київської області від представника АТ КБ “Приватбанк” надійшов відзив б/н від 29.10.2019 р. (вх. № 20581/19 від 29.10.2019 р.) на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , за змістом якого позивач за первісним позовом просить суд відмовити у задоволенні позову про визнання недійсним договору поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 р. Обґрунтовуючи свою позицію, Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” вказує, що, на його думку, визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та банком вказаного договору поруки можливе лише після визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 р., проте, враховуючи, що на даний час зустрічний позов ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” не розглянуто, рішення у ньому не прийняте, то вимоги ОСОБА_1 є передчасними.

У судовому засіданні 04.11.2019 р. представником ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було подане пояснення б/н від 04.11.2019 р. (вх. № 20857/19 від 04.11.2019 р.), за змістом якого товариство зазначає, що АТ КБ “Приватбанк” при укладенні кредитного договору б/н від 25.04.2018 р. було обізнание з обмеженнями повноважень ОСОБА_1 щодо підписання такого договору, оскільки статут ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” надавався банку при відкритті банківського рахунку. Вказані обставини, за твердженням відповідача 1 за первісним позовом, було встановлено у справі № 910/8269/19, яка перебуває в провадженні господарського суду м. Києва.

Поряд з цим, ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” вказує, що в період з 24.04.2018 р. по 29.05.2019 р. банк не мав права здійснювати видаткові операції товариства, оскільки Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/13522/18 в рамках кримінального провадження № 12017110000000726 від 25.09.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, було накладено арешт на всі відкриті рахунки ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”.

У судовому засіданні 04.11.2019 р. представником ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було подане клопотання б/н від 04.11.2019 р. (вх. № 20858/19 від 04.11.2019 р.) про виклик свідка, за змістом якого товариство просить викликати ОСОБА_1 в якості свідка для надання пояснень, зокрема, щодо того, чи скликались загальні збори учасників ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” для погодження отримання директором кредиту, чи надавали загальні збори учасників згоду на отримання такого кредиту, чому ОСОБА_1 вивів кредитні кошти на некомерційні потреби товариства, що не пов`язані з основним видом його діяльності, яку площу офісу займало ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” станом на 25.04.2018 р., скільки працівників перебувало в штаті товариства станом на 25.04.2018 р. тощо.

Також у судовому засіданні 04.11.2019 р. представником ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було подане клопотання б/н від 04.11.2019 р. (вх. № 20859/19 від 04.11.2019 р.) про відкладення розгляду справи та продовження строків підготовчого провадження, мотивоване необхідністю надання товариству додаткового часу для подання нових доказів, зокрема, інформації від податкової служби, а також отримання належним чином засвідченої копії заяви свідка ОСОБА_7 в справі № 910/8269/19.

Окрім того, у судовому засіданні 04.11.2019 р. представником ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було подане клопотання б/н від 04.11.2019 р. (вх. № 20861/19 від 04.11.2019 р.) про призначення у даній справі економічної експертизи документів про економічну діяльність та документів фінансово-кредитних операцій ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” за 2018 рік, що, на переконання товариства, дозволить встановити факт використання кредитних коштів не на господарську діяльність останнього.

19.11.2019 р. до господарського суду Київської області від господарського суду міста Києва надійшов лист № 01-11.1/136/19 від 18.11.2019 р. (вх. № 22140/19 від 19.11.2019 р.) про направлення за належністю відповіді ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” на відзив у даній справі від 13.11.2019 р. За змістом вказаної відповіді на відзив відповідач 1 за первісним позовом зазначає, що ОСОБА_1 згідно зі статутом ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” не мав права укладати кредитний договір б/н від 25.04.2018 р., а Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, у свою чергу, було обізнане з вказаними обставинами, оскільки зазначений статут був наявний у банку, що встановлено у справі господарського суду м. Києва № 910/8269/19.

Окрім того, ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” вказує, що надані позивачем за первісним позовом банківські виписки про платежі товариства, на думку останнього, не можуть бути допустимим доказом у даній справі, оскільки отримані з порушенням порядку розкриття банківської таємниці, на яку відповідач 1 за первісним позовом не надавав згоди. Поряд з цим, ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” зазначає, що станом на 24.05.2018 р. було накладено арешт на всі відкриті рахунки товариства, яке не здійснювало свою основну діяльність та у штаті якого був лише директор, а отже, витрати на комбіновані офісні адміністративні послуги, про які вказано у призначенні платежу, товариству не були потрібні, з чого, на переконання ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, вбачається, що кредитні кошти використовувались не на господарську діяльність. До відповіді ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” на відзив від 13.11.2019 р. додано заяву про недопустимі докази, за змістом якої товариство, посилаючись на ч. 2 ст. 77 ГПК України, просить визнати подані АТ КБ “Приватбанк” копії виписок з рахунку ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” недопустимими доказами і не брати їх до уваги, оскільки відповідач 1 за первісним позовом не надавав згоди на розкриття банківської таємниці.

Водночас, до вказаної відповіді на відзив було додано клопотання про витребування доказів, в якому ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” просить суд витребувати у Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” документи, що подавалися відповідачем 1 за первісним позовом при відкритті банківського рахунку.

Також до відповіді на відзив від 13.11.2019 р. було додано заяву свідка ОСОБА_7 , учасника товариства відповідача 1, за змістом якої остання зазначає, що Загальні збори учасників ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” не скликалися та не надавали директору товариства ОСОБА_1 згоди на отримання ТОВ “ЕКО- ЕНЕРГОПРОМ” кредиту. Окрім того, ОСОБА_7 наголошує, що ОСОБА_1 не повідомляв її про намір отримання кредиту від імені ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” та про укладення з Акціонерним товариством комерційним банком “Приватбанк” кредитного договору.

22.11.2019 р. до господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 22.11.2019 р. (вх. № 22425/19 від 22.11.2019 р.), за змістом якого останній просить суд продовжити строк розгляду даної справи, відкласти підготовче засідання на іншу дату та продовжити строк для подання відповіді на відзив, мотивуючи вказане клопотання тим, що ухвалу суду від 04.11.2019 р. було отримано відповідачем 2 за первісним позовом лише 21.11.2019 р., а відтак, у строк, встановлений у вказаній ухвалі, відповідь на відзив не могла бути надана.

У судовому засіданні 25.11.2019 р. представником ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було подане пояснення б/н від 25.11.2019 р., за змістом якого товариство зазначає, що рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2019 р. у справі № 910/8269/19 було задоволено позов ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про визнання недійсним кредитного договору б/н від 01.10.2019 р. Серед іншого, у вказаному рішенні судом встановлено, що банк отримав статут товариства і, відповідно, був обізнаний з обмеженнями повноважень його керівника.

Окрім того, відповідач 1 за первісним позовом зазначає, що в наданій банком виписці по рахунку серед інформації, що містить банківську таємницю, згоди на розкриття якої товариство не надавало, є відомості про виведення коштів на приватну карту, а також списання Акціонерним товариством комерційним банком “Приватбанк” пені та заборгованості за кредитним договором, проте, останнім не надано документів на підтвердження погашення боргу за кредитним лімітом згідно відкритого рахунку від 25.04.2018 р., у тому числі – погашення боргу після призначення нового директора з 14.02.2019 р., що, на думку ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, також не свідчить про схвалення товариством правочину, оскільки таке погашення не залежало від його волі. З наведеного, на переконання відповідача 1 за первісним позовом, слідує, що Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” при укладенні кредитного договору б/н від 25.04.2018 р. було обізнане з обмеженнями повноважень ОСОБА_1 щодо підписання такого договору.

Також у судовому засіданні 25.11.2019 р. представник ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” зазначив про відкликання поданого раніше товариством клопотання б/н від 04.11.2019 р. (вх. № 20861/19 від 04.11.2019 р.) про призначення у даній справі економічної експертизи з огляду на її недоцільність у зв`язку з встановленням відповідних обставин у справі господарського суду міста Києва № 910/8269/19. ОСОБА_1 у судове засідання 25.11.2019 р. не з`явився, уповноваженого представника не направив, водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

04.12.2019 р. до господарського суду Київської області від ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” надійшла заява б/н від 27.11.2019 р. (вх. № 24080/19 від 04.12.2019 р.), відповідно до якої товариство просить суд долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_7 , за змістом якої остання зазначає, що Загальні збори учасників ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” не скликалися та не надавали директору товариства ОСОБА_1 згоду на отримання від імені ТОВ “ЕКО- ЕНЕРГОПРОМ” кредиту. Окрім того, ОСОБА_7 наголошує, що ОСОБА_1 не повідомляв її про намір отримання кредиту від імені ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” та про укладення з Акціонерним товариством комерційним банком “Приватбанк” кредитного договору.

10.12.2019 р. до господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла відповідь б/н від 09.12.2019 р. (вх. № 24527/19 від 10.12.2019 р.) на відзив, за змістом якої останній просить суд визнати недійсним договір поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 р. В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 зазначає, що без отримання згоди Загальних зборів учасників товариства, як це передбачено статутом ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, відповідач 2 за первісним позовом не мав повноважень щодо укладення від імені ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” з Акціонерним товариством комерційним банком “Приватбанк” кредитного договору б/н від 25.04.2018 р. Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що оскільки Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, на переконання відповідача 2 за первісним позовом, при укладенні вказаного кредитного договору було обізнане з обмеженнями повноважень ОСОБА_1 щодо підписання такого договору, то і підстави для забезпечення такого зобов`язання порукою були відсутніми.

У судовому засіданні 19.12.2019 р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було подано заяву б/н від 19.12.2019 р. (вх. № 25295/19 від 19.12.2019 р.), за змістом якої останнє вказує, що надані позивачем за первісним позовом банківські виписки про платежі товариства, на думку останнього, не можуть бути допустимим доказом у даній справі, оскільки отримані з порушенням порядку розкриття банківської таємниці, на яку відповідач 1 за первісним позовом не надавав згоди. На підтвердження зазначеної позиції ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” просило долучити до матеріалів справи відповідь Національного банку України № 14-0004/60049 від 18.11.2019 р.

Також у судовому засіданні 19.12.2019 р. представником Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” було подано заяву б/н від 19.12.2019 р. (вх. № 25296/19 від 19.12.2019 р.) про відкладення судового засідання у даній справі на іншу дату для надання банку часу для долучення до матеріалів справи № 911/2038/19 копії кредитної справи ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, а також для ознайомлення та підготовки банком письмових заперечень на відповідь ОСОБА_1 на відзив, який надійшов на адресу первісного позивача лише 18.12.2019 р.

У судовому засіданні 19.12.2019 р. представник АТ КБ “Приватбанк” підтримувала заяву б/н від 19.12.2019 р. (вх. № 25296/19 від 19.12.2019 р.) про відкладення судового засідання, а також зазначала, що виписки банку містять інформацію лише про використання відповідачем 1 за первісним позовом кредитних коштів, а відтак, такі виписки є належним і допустимим доказом; представник ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” клопотав про визнання наданих позивачем за первісним позовом банківських виписок про платежі товариства недопустимими доказами у даній справі, на підставі ч. 2 ст. 77 ГПК України, а також зазначив про непідтримання поданого раніше товариством клопотання б/н від 04.11.2019 р. (вх. № 20861/19 від 04.11.2019 р.) про призначення у даній справі економічної експертизи з огляду на її недоцільність, у зв`язку з встановленням відповідних обставин у справі господарського суду міста Києва № 910/8269/19. ОСОБА_1 у судове засідання 19.12.2019 р. не з`явився, уповноваженого представника не направив, водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Дослідивши клопотання ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” б/н від 04.11.2019 р. (вх. № 20861/19 від 04.11.2019 р.) про призначення у даній справі економічної експертизи, заслухавши думку представника останнього стосовно нього, суд дійшов висновку щодо залишення вказаного клопотання без розгляду, про що, без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.12.2019 р. було постановлено протокольну ухвалу.

20.01.2020 р. до господарського суду Київської області від представника АТ КБ “Приватбанк” надійшло клопотання б/н від 20.01.2020 р. (вх. № 1202/20 від 20.01.2020 р.), за змістом якого позивач за первісним позовом просить суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення по суті позовних вимог. За змістом вказаних пояснень АТ КБ “Приватбанк” зазначає, що договір поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 р. між останнім та ОСОБА_1 було укладено в письмовій формі, підпис вчинено відповідачем 2 за первісним позовом власноручно, як і на будь-яких інших документах, які стосуються вказаного договору, та що ОСОБА_1 мав при цьому необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення, як учасника правочину, було вільним, а відтак, договір поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 р. укладений належним чином, з дотриманням всіх передбачених законодавством вимог, і, відповідно, є правомірним та дійсним.

20.01.2020 р. до господарського суду Київської області від представника АТ КБ “Приватбанк” надійшло клопотання б/н від 20.01.2020 р. (вх. № 1203/20 від 20.01.2020 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме – витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, копії статуту останнього, а також картки із зразками підпису та печатки.

20.01.2020 р. до господарського суду Київської області від представника АТ КБ “Приватбанк” надійшло клопотання б/н від 20.01.2020 р. (вх. № 1201/20 від 20.01.2020 р.), за змістом якого банк просить суд провести підготовче засідання, призначене на 20.01.2020 р., без участі його представника з огляду на те, що останній братиме участь в іншій справі № 910/6541/19, яка розглядається Північним апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 20.01.2020 р. представником ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було подано письмові пояснення б/н від 20.01.2020 р. (вх. № 1321/20 від 20.01.2020 р.).

У судовому засіданні 20.01.2020 р. представник ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” підтримував подане пояснення б/н від 20.01.2020 р. (вх. № 1321/20 від 20.01.2020 р.); представник ОСОБА_1 зазначила про необхідність ознайомлення з поданими АТ КБ “Приватбанк” документами та поясненнями, які на час даного судового засідання відповідач 2 за первісним позовом не отримував.

У судовому засіданні 20.01.2020 р. представники ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” та ОСОБА_1 заявили про надання суду всіх наявних на час проведення засідання у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору. Представник АТ КБ “Приватбанк” у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2020 р.

06.02.2020 р. до господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 06.02.2020 р. (вх. № 2958/20 від 06.02.2020 р.) про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 за наявними в матеріалах справи документами. При цьому заявник зазначив, що свої зустрічні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судовому засіданні 06.02.2020 р. представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримувала у повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити у їх задоволенні; представник відповідача за первісним позовомТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” проти задоволення первісних позовних вимог заперечував та просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” до АТ КБ “Приватбанк”; ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, представника не направив, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Окрім того, у судовому засіданні 06.02.2020 р. представником ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було подано заяву б/н від 19.12.2019 р. (вх. № 3026/20 від 06.02.2020 р.) про судові витрати, за змістом якої останній зазначав, що докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених товариством у зв`язку з розглядом даної справи, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у даній справі.

У судовому засіданні 06.02.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.04.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” в особі директора ОСОБА_1 (клієнт) було підписано заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Згідно заяви клієнт приєднався до Умов та правил надання банківських послуги, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. Заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

Відповідно до договору ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms – повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами і правилами надання банківських послуг” (далі – Умови).

У відповідності з п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

За умовами п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта, у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі – «Угода»).

Як стверджує АТ КБ «Приватбанк», свої зобов`язання за договором банк виконав в повному обсязі, надавши клієнту кредитний ліміт у розмірі 120000,00 грн.

Розділом 3.2.1.4 Умов затверджений порядок розрахунків між клієнтом та банком.

Так, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 р., при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних для договорів, забезпечених порукою, 34% річних – для договорів, не забезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 р., у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи, з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів, забезпечених порукою, 68% річних – для договорів, не забезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за. кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

Банк залишає за собою право продовжити період, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості – порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення клієнта за допомогою повідомлення в Системі Internet Banking Приват-24 або рекомендованим листом на юридичну адресу клієнта. При цьому, додаткових погоджень з клієнтом не потрібно.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3 2 1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.2.1.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування – вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, між банком, на переконання останнього, та клієнтом виникли кредитні правовідносини.

У зв`язку із порушенням зобов`язань за договором б/н від 25.04.2018 р. щодо обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, клієнт станом на 22.07.2019 р. мав заборгованість у розмірі 82577,16 грн., яка складалася з: 63747,67 грн. – заборгованість за кредитом; 7467,32 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 10762,17 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 600,00 грн. – заборгованість з комісії за користуванням кредитом, з первісним позовом про стягнення якої і звернувся до суду банк.

Слід зазначити, що згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 104910501054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Поряд з цим, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як слідує з позову, виконання зобов`язань за заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг б/н від 25.04.2018 р. було забезпечене договором поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 р., укладеним банком із ОСОБА_1 (відповідачем 2 за первісним позовом), предметом якого є надання поруки поручителем (відповідачем 2 за первісним позовом) за виконання зобов`язань відповідача 1 за первісним позовом за кредитним договором (п. 1.1 договору поруки).  

Договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за первісним позовом за виконання відповідачем 1 за первісним позовом зобов`язань за заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг б/н від 25.04.2018 р. у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому, водночас, сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” не були виконані належним чином, банк і звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з боржника і поручителя 63747,67 грн. заборгованості за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 10762,17 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користуванням кредитом.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази та наведені сторонами обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, заперечуючи проти задоволення позовних вимог АТ КБ “Приватбанк”, зазначало, що кредитний договір б/н від 25.04.2018 р. був підписаний директором ОСОБА_1. без отримання згоди Загальних зборів учасників товариства, як це передбачено статутом ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, а відтак, вказаний договір є недійсним на підставі ст.ст. 203215 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні первісного позову та для задоволення зустрічного позову, поданого ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” б/н від 25.09.2019 р. (вх. № 18493/19 від 27.09.2019 р.) до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 р.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 11 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” передбачено, що установчим документом товариства є статут.

У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього (ч. 5 ст. 11 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”).

Відповідно до п. 9.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 4 від 04.04.2016 р., у редакції, чинній на час укладення спірного договору (надалі – статут), вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, в яких беруть участь учасники і призначені ними представники.

Пунктом 9.20 статуту встановлено, що управління поточною діяльністю товариства здійснюється директором.

Директор вирішує всі питання поточної і господарської діяльності товариства, крім тих, що входять у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства (п. 9.34 статуту).

За приписами ч. 1 ст. 44 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Частиною 4 статті 30 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства (ч. 3 ст. 44 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”).

Пунктом 9.35 статуту товариства передбачено, що директор зобов`язаний попередньо отримати згоду загальних зборів учасників товариства для отримання товариством кредитних або позикових коштів у гривнях або іноземній валюті незалежно від суми кредиту (позики).

Отже, статутом ТОВ «ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ» було віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства прийняття рішення щодо отримання кредитних коштів товариством.

ТОВ «ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ» та ОСОБА_1 , а також свідок ОСОБА_7 (співзасновник товариства) стверджують, а АТ КБ «Приватбанк» не спростовує таких тверджень, що Загальними зборами учасників ТОВ «ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ» не надавалось директору ОСОБА_1. згоди ні на отримання кредиту, ні на укладення кредитного договору.

Водночас, в матеріалах справи відсутні як докази скликання Загальних зборів учасників ТОВ «ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ», так і докази надання Загальними зборами учасників ТОВ «ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ» згоди на отримання директором від імені товариства кредитних коштів у гривні або іноземній валюті.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що кредитний договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ» було укладено директором ОСОБА_1. з перевищенням ним своїх повноважень.

Водночас, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була знати про це.

Оцінюючи питання обізнаності АТ КБ «Приватбанк» із обмеженням повноважень директора ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” щодо укладення спірного договору, суд виходить з того, що з тексту самої заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (арк. 2) вбачається посилання на те, що при вчиненні такого правочину директор ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” діяв на підставі статуту.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 р. у справі № 908/2604/18, від 20.02.2018 р. у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 р. у справі № 927/976/17 та від 26.02.2019 р. у справі № 925/1453/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також АТ КБ “Приватбанк” зазначало у своїх запереченнях, що під час укладання кредитного договору б/н від 25.04.2018 р. керівником товариства був ОСОБА_1 згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і що статут ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” не надавався банку під час підписання зазначеного вище кредитного договору.

Дане твердження відповідача за зустрічним позовом оцінюється судом критично внаслідок подання представником самого АТ КБ “Приватбанк” до матеріалів справи копії статуту ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, що спростовує твердження банку про його відсутність в останнього.

Суд зазначає, що факт того, що на час укладання кредитного договору б/н від 25.04.2018 р. керівником ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” був ОСОБА_1 , сторонами справи не заперечується та, водночас, це не спростовує наявності обмежень, встановлених статутом ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” щодо повноважень директора на підписання від імені товариства кредитного договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується обізнаність АТ КБ «Приватбанк» про встановлені статутом товариства обмеження повноважень директора ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”, що зумовлює настання для банку відповідних правових наслідків вчинення кредитного договору директором ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” всупереч визначених статутом повноважень.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України).

З аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 р. у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 р. у справі № 910/11079/17.

Водночас, матеріали справи не містять, а АТ КБ «Приватбанк» не надано, належних доказів схвалення ТОВ «ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ» укладеного кредитного договору, зокрема, внаслідок вчинення дій іншими (окрім самого ОСОБА_1 ) особами.

АТ КБ «Приватбанк» вказує, що ТОВ «ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ» було схвалено спірний кредитний договір, оскільки в період з 04.05.2018 р. до 18.02.2019 р. мало місце використання останнім кредитних коштів, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 .

Однак, суд не погоджується з такими доводами банку, оскільки вважає, що схвалення правочину посадовою особою, якою і було вчинено відповідний правочин з перевищенням своїх повноважень, не відповідає принципу справедливості та добросовісності, а подібне трактування положень ст. 241 Цивільного кодексу України нівелює будь-яку можливість у подальшому на належний правовий захист згідно ч.ч. 1, 2 ст. 203 та ст. 215 цього Кодексу, оскільки недобросовісному суб`єкту буде достатньо після укладення будь-якого правочину вчинити будь-яку дію на його схвалення для унеможливлення юридичною особою домогтися відновлення свого порушеного права шляхом визнання недійсним такого правочину.

За приписами частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 203204 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 2, 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас, відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Приписами статті 98 ЦК України передбачено, що Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

З огляду на все викладене вище, укладений між банком та ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” кредитний договір б/н від 25.04.2018 р. був вчинений з порушенням приписів ст.ст. 9298 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29303944 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” та положень п. 9.35 статуту товариства, що згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 р. у повному обсязі та, відповідно, щодо відмови у задоволенні первісного позову банку до відповідача 1 за первісним позовом – ТОВ “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ”.

Поряд з цим, відповідач 2 за первісним позовом ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про визнання недійсним договору поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 р., який також підлягає задоволенню судом з огляду на таке.

Як зазначалося вище, за приписами частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що для укладення договору поруки необхідна наявність у боржника обов`язку, який він має виконати перед кредитором, тобто дійсність зобов`язання щодо виконання якого надається порука.

Поряд з цим, згідно з частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, порука може надаватися тільки у відношенні реально існуючого зобов`язання боржника перед кредитором, і визнання недійсним кредитного договору (основного зобов`язання) є підставою для застосування наслідків недійсності правочину до договору поруки.

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним тягне за собою наслідки у вигляді визнання недійсними правочинів, спрямованих на забезпечення виконання зобов`язання, яке виникає з цього правочину, навіть якщо самі по собі вони відповідають вимогам закону.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що договір поруки № Р1525250621572358587 від 02.05.2018 р. підлягає визнанню судом недійсним згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215, ст. 548 Цивільного кодексу України, і, відповідно, зустрічний позов ОСОБА_1 у даній справі підлягає задоволенню, а первісні позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Приписами статей 7374 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору суд зазначає наступне.

Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за первісним позовом.

Витрати зі сплати судового збору за зустрічними позовами відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічними позовами – АТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст.ст. 737476-80123129232233236-238240 Господарського процесуального кодексу України, суд  

вирішив:

1.          У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9, код 35998376) та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) про солідарне стягнення 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018 р., у тому числі – 63747,67 грн. боргу за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10762,17 грн. пені, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом, відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9) до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) задовольнити повністю.

3.          Визнати недійсним кредитний договір б/н від 25.04.2018 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9, код 35998376) та Акціонерним товариством комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570).

4.          Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ЕНЕРГОПРОМ” (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9, код 35998376) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

5.          Зустрічний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) задовольнити повністю.

6.          Визнати недійсним договір поруки № Р1525250621572358587 від 02.05.2018 р., укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) та Акціонерним товариством комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570).

7.          Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене  25.02.2020 р.

Суддя                                                                                        В.М. Бабкіна