Категорія справи № 810/3486/13-а: не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2014. Оприлюднено: 04.02.2014.
Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України
  КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 січня 2014 року           810/3486/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДОМОФОН ІНВЕСТ СТРОЙ” до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

5 липня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариства з обмеженою відповідальністю “ДОМОФОН ІНВЕСТ СТРОЙ” (далі – позивач) з позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 червня 2013 р. № 0002152203/1259 (з урахуванням уточнення позовних вимог).

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю “Ріал – групп” (далі – ТОВ “Ріал – групп”) і “Глобалспецсервіс”                     (ТОВ “Глобалспецсервіс”). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що фінансово – господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є фіктивними, тобто такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, а отже, договори позивача з контрагентами є нікчемними                 (т. 2 а.с. 47 – 52).

У судовому засіданні 30 січня 2013 р. судом було поставлено на обговорення питання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник позивача при вирішенні даного питання покладався на розсуд суду.

Відповідач проти розгляду справи у порядку письмово провадження не заперечував.

          Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

22 липня 2013 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців                серія АВ № (т. 1 а.с.144).

Основними видами діяльності є: ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, установлення та монтаж машин і устатковання та монтаж машин і устаткування, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи.       

У період з 15 по 21 травня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Ріал – групп” за період з 1 квітня по 30 вересня 2011 р. та ТОВ “Глобалспецсервіс” за період з 1 квітня по 30 вересня 2012 р., за результатами якої 24 травня 2013 р. було складено акт перевірки № 2123/22-3/35615336/89 (далі – акт перевірки № 2123/22-3/35615336/89) (т. 1 а.с. 18 – 43).

У розділі “Висновок” названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 198.3 ст. 198 абз. 1, 2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від                    2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі – ПК України) встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 13   248 грн 00 коп., в т.ч. по взаємовідносинам:

– ТОВ “Ріал – групп” за період з 1 квітня по 30 вересня 2011 р. у сумі 7188 грн 00 коп., а саме за: червень 2011 р. – 1547 грн 00 коп., липень 2011 р. – 3300 грн 00 коп., серпень             2011 р. – 1741 грн 00 коп., вересень 2011 р. – 600 грн 00 коп.       

– ТОВ “Глобалспецсервіс” за період з 1 квітня по 30 вересня 2012 р. на загальну суму 6060 грн 00 коп., а саме: квітень 2012 р. – 1817 грн 00 коп., травень 2012 р. – 793 грн 00 коп., червень 2012 р. – 1267 грн 00 коп., липень 2012 р. – 2183 грн 00 коп.     

5 червня 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 2123/22-3/35615336/89 відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення № 0002152203/1259, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість 16   174 грн 00 коп., з якої за основним платежем – 13   248 грн 00 коп., за штрафними санкціями – 2926 грн 00 коп.               (далі – податкове повідомлення-рішення № 0002152203/1259) (т. 1 а.с. 16).

У зв’язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

          Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

          Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

          Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

          Відповідно до вимог п. 73.4 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

          Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

          Платник податку для визначення об’єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

          Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

          Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку).

          Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.           Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

          Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

          У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

          Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

          Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

          Відповідно до вимог п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

          Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов’язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Наявні матеріали справи свідчать, що згідно з оскаржуваним податковим повідомленням – рішенням № 0002152203/1259 позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість 16 174 грн 00 коп., з якої за основним платежем – 13   248 грн 00 коп., за штрафними санкціями – 2926 грн 00 коп.

Проте, відповідачем не було надано жодного розрахунку стосовно суми грошового зобов’язання – 13 248 грн 00 коп. (було надано лише розрахунок суми застосованих фінансових санкцій 2925 грн 00 коп.) (т. 2 а.с. 108).

Отже, походження та складові суми зазначеної в спірному податковому повідомленні – рішенні № 0002152203/1259, відповідачем доведено не було.

Крім того, згідно з поясненнями відповідача висновки акту перевірки № 2123/22-3/35615336/89 були здійснені на підставі 3-х актів Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ у Печерському районі м. Києва). Зокрема, від:

– 25 квітня 2012 р. № 1001/22-9/37451042 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Ріал – групп” щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 23 грудня 2010 р. по 31 березня 2012 р.” (т. 2 а.с. 63-81);

– 17 вересня 2012 р. № 3764/22-9/37316341 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Глобалспецсервіс” щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період березень, квітень, травень, липень 2012 р. (т. 2 а.с. 82-95);

– 12 вересня 2012 р. № 3695/22-9/37316341 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Глобалспецсервіс” щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період червень 2012 р. (т. 2 а.с. 96-104).

Порядок проведення та оформлення результатів зустрічних звірок передбачено               п.73.5 ст.73 ПК України.

Наведеною нормою складання акту про неможливість здійснення зустрічної звірки не передбачено.

Наведене свідчить, що перелічені акти ДПІ у Печерському районі м. Києва не можуть бути безумовною підставою для визначення цих договорів безтоварними.

Крім того, позивачем було надано докази на підтвердження виконання договору від               2 червня 2011 р. № 7 ТОВ “Ріал – групп” позивачем суду було надано (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи). Зокрема:

1) додатки № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до договору № 7 ( т. 1 а.с. 63-64, 65-66, 67-68, 69-70, 71-72, 73-74, 75-76, 77-78);

2)податкові накладні від 7, 22 червня, 25, 28 липня, 18, 31 серпня, 21, 30 вересня 2011 р. № № 15, 43, 53, 61, 72, 79, 102, 149 (т. 1 а.с. 87-94);

3)видаткові накладні від 18, 31 серпня 2011 р. № № РН – 102, РН – 53 (т. 1 а.с. 85-86);

4) акти здачі – прийняття робіт (надання послуг) № № ОУ – 15, ОУ – 43, ОУ – 61, ОУ – 72, ОУ – 149, ОУ – 79 (т. 1 а.с. 79-84);

5) акти здачі – прийняття виконаних робіт по ремонту та заміні обладнання загального користування у домофонній системі від 2, 9, 13, 18, 26 вересня 2011 р. № № 2/09-11, 11/09-11, 26/09-11, 7/09-11, 15/09-11, 30/09-11, 31/09-11, 19/09-11, 27/09-11, 5/09-11, 23/09-11, 8/09-11, 13/09-11, 34/09-11 (т. 2 а.с. 6-19).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ “Ріал – групп”, завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ “Ріал – групп” було виконано для позивача роботи, визначені договором № 7.

На підтвердження факту розрахунків за виконані ТОВ “Ріал – групп” роботи, позивачем надано копіями банківських виписок від 7, 22 червня, 25, 28 липня, 18, 31 серпня, 29, 30 вересня 2011 р. (т. 1 а.с. 126, 127, 129, 130, 131).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 7 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації                         ТОВ “Ріал – групп”, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серія АД № 485692, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа 23 грудня 2010 р. (т. 2 а.с. 35-36).

Водночас на підтвердження виконання договору 17 квітня 2012 р. № 17/0413                   ТОВ “Глобалспецсервіс” позивачем суду було надано такі докази (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи):

1) додатки № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до договору № 17/0413 (т. 1 а.с. 100-101, 102-103, 104-105, 106-107, 108-109,110-111);

2)податкові накладні від 19, 28 квітня, 24 травня, 26, 27 червня, 19 липня 2011 р.             № № 2601, 1902, 2704, 98, 71, 61(т. 1 а.с. 118-124);

3) акти здачі – прийняття робіт (надання послуг) № № ОУ – 61, ОУ – 98, ОУ – 71, ОУ – 2704, ОУ – 2601, ОУ – 1902 (т. 1 а.с. 112-117);

4) акти здачі – прийняття виконаних робіт по ремонту та заміні обладнання загального користування у домофонній системі від 1 березня 2011 р., 19 квітня, 16, 17 травня 2012 р. № № 5/03-12, 18/05-12, 24/05-12, 7/04-12, 9/04-12 (т. 2 а.с. 20-25).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ “Глобалспецсервіс”, завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ “Глобалспецсервіс” було виконано для позивача роботи, визначені договором № 17/0413.

На підтвердження факту розрахунків за виконані ТОВ “Глобалспецсервіс” роботи, позивачем надано копіями банківських виписок від 19, 28 квітня, 25 травня, 27 червня,                19 липня 2012 р. (т. 1 а.с. 125, 128, 132).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 7 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації                           ТОВ “Глобалспецсервіс”, зокрема, копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 377683, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серія АД № 485694, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа 27 вересня 2010 р. (т. 2 а.с. 33-34).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

          – укладення та виконання позивачем договорів № № 7, 17/0413 (з ТОВ “Ріал – групп” та ТОВ “Глобалспецсервіс”) дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

          – виконання позивачем договорів № № 7, 17/0413 призвело до зміни його майнового стану;

          – на дату укладення та виконання позивачем названих договорів у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської відносин з ТОВ “Ріал – групп” та                          ТОВ “Глобалспецсервіс”, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 2 а.с. 33-36).

          Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів № № 7, 17/0413 між позивачем та ТОВ “Ріал – групп”, ТОВ “Глобалспецсервіс”.

          Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

          З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0002152203/1259 протиправним та таким, що підлягає скасуванню

          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Керуючись ст.ст. 9, 69 – 72, 158 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів від 5 червня 2013 р. № 0002152203/1259.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДОМОФОН ІНВЕСТ СТРОЙ” сплачений судовий збір у сумі 161 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн 74 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Виноградова О.І.