У 2005 році громадянину В’єтнаму, клієнту Юридичної компанії «НООСФЕРА», було видано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі отримання дозволу на імміграцію його дружиною роком раніше.

У 2008 році УГІРФО (попередник міграційної служби) було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію дружини клієнта, а згодом УГІРФО скасувало клієнту дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону «Про імміграцію», якою передбачено скасування дозволу на імміграцію у разі подання свідомо наданих неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду задоволено позов клієнта і скасовано рішення УГІРФО (попередник міграційної служби) про скасування дозволу на імміграцію в Україну клієнта.

У цій справі в суді оскаржувалося рішення про скасування дозволу на імміграцію прийняте у 2008 році. Давність питання було зумовлено тим, що, як встановлено судом, УГІРФО було порушено процедуру розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію клієнта, оскільки його не було запрошено для надання пояснень, що є порушенням п. 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію (постанова КМУ від 26.12.2002 р. №1983). Для встановлення даного факту адвокатом було отримано відповідні докази. Судом було встановлено, що УГІРФО не повідомив клієнта про прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію протягом тижня після скасування дозволу на імміграцію, як передбачено Порядком.

У даній справі судом було встановлено, що в УГІРФО не було підстав застосувати п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону «Про імміграцію» для скасування дозволу на імміграцію клієнту.

Висновки суду обґрунтовуються тим, що відсутні докази, які б свідчили, що дозвіл на імміграцію в Україну клієнт отримав на підставі свідомо наданих неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

При цьому, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження міграційною службою не було доведено факту подання клієнтом свідомо неправдивих та взагалі неправдивих відомостей.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що видання клієнту дозволу на імміграцію як чоловіку іммігранта відбулося компетентним на той час суб`єктом владних повноважень.

Судом було встановлено, що УГІРФО прийняв рішення про скасування дозволу на імміграцію клієнта без встановлення винних дій клієнта.

Також в судовому рішення зазначено, що міграційною службою було порушено правило правової визначеності, оскільки в рішенні про скасування дозволу на імміграцію було зазначено всі три складові підстави, визначені п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону «Про імміграцію».

Аналізуючи п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону стає зрозуміло, що у разі застосування під час виконання своїх обов’язків не лише норм законодавства, але й формальної логіки – неможливо визнати підставами для скасування дозволу всі три умови одночасно, оскільки побудова даної норми виключає таку можливість.

При цьому, апеляційний суд врахував правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Апеляційним судом було враховано й те, що станом на 2019 рік клієнт є батьком громадянина України, а тому може отримати дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції.

Натисність, щоб ознайомитися з повним тестом рішення Шостого апеляційного адміністративного суду яким задоволено позов клієнта і скасовано рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну клієнта.

Потрібна консультація? Телефонуйте!

(097) 277-21-76

(044) 360-06-06

Ми безкоштовно проведемо аналіз справи, визначимо правову позицію та надамо юридичний висновок щодо можливості вирішити Ваше питання.